7 клас. Українська література

Тема. Олена Теліга. «Радість». Ідея оптимізму і життєлюбства. Моральний заповіт нащадкам.

    Народилася Олена Теліга (дівоче прізвище Шовгенів) українська поетеса і літературний критик  в інтелігентній напівбілоруській-напівукраїнскій родині 21 липня 1907 року в Іллінському під Москвою, де її батьки відпочивали влітку. Але й до сих пір не встановлено, в якому саме з декількох підмосковних населених пунктах під назвою «Іллінське» відбулася ця подія, так як свідоцтво про народження Олени Теліги було втрачено.

    Жила Олена Теліга в Москві. Та у 1911 році сім’я Шовгенів переїжджає до Санкт-Петербургу, а звідти у травні 1917 в українське місто Ізюм, де жили родичі Олени Теліги по батьківській лінії. З весни 1918 батько Олени працював у київському політехнікумі, тож і сім’я жила в Києві.

    9 лютого 1942 її заарештували. Разом з нею добровільно здався гестапо і її чоловік, який заради цього назвався письменником. На стіні камери вона намалювала тризуб і залишила напис: «Тут сидiла i звiдси йде на розстрiл Олена Телiга». Українська поетеса була розстріляна разом зі своїм чоловіком і колегами (Іван Рогач, Володимир Багазій тощо) у Бабиному Яру 21 лютого 1942.

   Спадщина Олени Теліги невелика за обсягом, але вельми значна за своєю сутністю і публіцистичною спрямованістю, характерною для поетів «празької школи». Сьогодні ми познайомимося з поезією видатної  поетеси.

Виразно прочитайте поезію.

           Радість

Ой, не знаю, що то за причина –

Переходжу обережно вулицю,

І весь час до мене радість тулиться,

Як безжурний вітрогон-xлопчина.

До міського руху ми не звикли,

А хлопчина рветься, як метелиця,

Ніби поле перед нами стелиться,

Ніби зникли авта й мотоцикли.

І сама я на ногах не встою,

Пролітаю між людьми похмурими,

Козачка вдаряю попід мурами –

Бо хлопчина не дає спокою!

Визначте головну думку вірша. Опрацюйте  запитання в підручнику.

    Лірична героїня поезії сповнена життєвого оптимізму, радості життя. У ній ніби живе «вітрогон-хлопчина», що не встоїть на місці, не дає зупинитися. Він не зважає на жвавий міський рух, йому потрібні простір, широке поле для діяльності. Тому не йде, а пролітає, і «похмурі люди» тільки підкреслюють радість, щастя героїні, її прагнення до дії.

·        Які емоції викликав у вас вірш?

          Чому, на вашу думку, поезія Олени Теліги не втратила своєї актуальності й сьогодні?

Чекаю  сенкани  на тему «Радість», «Місто».