7 клас. Українська література

06-07.05.2021. Тема. А. Малишко – відомий український поет і його пісні, що стали народними. Ліризм поезій А. Малишка. «Пісня про рушник».  «Чому, сказати, й сам не знаю…».

 

-         Народився 14.11.1912 р. в селищі Обухів, біля Києва в багатодітній родині. Був наймолодшою, одинадцятою дитиною в сім’ї.

-         Закінчив літературний факультет в Київському інституті народної освіти. Ним опікувався Максим Рильський, який вбачав у хлопцеві великий літературний талант.

-         За все своє життя видав аж 40 збірок.

-         31 жовтня 2003 року Національним банком України було випущено в обіг 2-гривневу пам’ятну монету, присвячену поету.

-         Красень, улюбленець жінок, Андрій Малишко ніколи не мав особистого щастя. Був тричі одружений.

-         Любив добру компанію, чарку і гру в карти – «дурня». Коли програвав – бурхливо сердився, і слів не вибирав.

-         Отримав Сталінську премію за поему «Прометей» у 1947 році та за збірку «За синім морем» у 1951 році. Був лауреатом Шевченківської премії за збірку «Далекі орбіти» 1964 року, отримав Державну премію СРСР за збірку «Дорога під яворами» 1969 року.

-         А.Малишко є автором текстів до таких фільмів як: «Макар Нечай» (1940), «Богдан Хмельницький» (1941), «Роки молодії» (1942), «Щедре літо» (1950), «долина синіх скель» (1956), «Таврія» (1959), «Чорноморка» (1959), «Абітурієнтка» (1973).

-         Є автором сценаріїв до таких кінокартин як: «Навіки з російським народом» (1954), «Квітуча Україна» (1961) та «Ми з України» ( 1962).

-         Помер А.Малишко 17 лютого 1970 року від інфаркту та інсульту у Феодосії. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Найкращою з-поміж Малишкових пісень, а може, й найпопулярнішою, в повному розумінні слова народною піснею, якій судилися довгі роки життя, є «Пісня про рушник».

Пісня перекладена тридцятьма п’ятьма мовами світу. Вірш «Пісня про рушник» вміщений у збірці «Серце моєї матері» 1959 року. Написана у 1959 році до кінофільму «Літа молодії». Композитор П.Майборода написав музику до вірша поета. Створена ця пісня на міцній народній основі. З народної творчості взято й сам рушник вишиваний.

1.     Прослухайте  «Пісню про рушник» за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=I0u5ajIYu90

2.     Уважно прочитайте поезію.

Пісня про рушник

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

- Які образи наявні у вірші?

- За допомогою яких художніх засобів поетові вдалося створити такий чудовий образ матері?

- Назвіть художні засоби, якими зображені син та рушник?

3.     Паспорт твору. (Ознайомтесь і запишіть у зошити.)

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: філософська.

Тема: розповідь ліричного героя-сина про материнську любов, гімн материнству.

Ідея: уславлення материнської любові, заклик шанобливо ставитись до матерів. 

Основна думка: материнський рушник для дитини — щастя, доля, любов. 

Епітети: далека дорога, солов'їні гаї, незрадлива ласкава усмішка, засмучені очі, очі хороші, тихім шелесті. 

4.      Персоніфікація: "цвіте доріжка,... луги,... гаї,... усмішка,... очі", "щебетання дібров", "оживе... дитинство, й розлука, і вірна любов".

Порівняння: "простелю, наче долю".

Звертання: «Рідна мати моя».

Рефрен: " І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя... ", " І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші...", " І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука...".

Анафора: "І ...".

Образ-символ: рушник (оберіг родини), дорога (життєва дорога), мати (любов, турбота), очі (дзеркало душі), діброви (рідна земля).

Складіть асоціативне гроно до слів мати, рушник. (Чекаю роботи).

 

А.Малишко співпрацював з багатьма композиторами – це Левко Ревуцький, Олександр Білаш, Андрій Штогаренко,  але особливо плідно, починаючи з 1949 року, - з композитором Платоном Майбородою (понад 30 пісень). Сьогодні на музику покладено понад сто віршів поета.

За вісім днів до смерті, 8 лютого 1970 року, Андрій Малишко створив останній із віршів «Чому, сказати, й сам не знаю…». Ним автор прощався з Україною і всім для нього найдорожчим. А музику до цього твору теж написав П.Майборода.

Поезія А.Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…» живе в народі також як пісня під назвою «Стежина». Усі сходяться на тому, що це – перлина української літератури, шедевр поета-патріота.

Виразно прочитайте поезію «Стежина».

Усно дайте відповіді на питання.

- Яка тема твору?

- Як ви надаєте, що прагнув донести до читачів автор своєю поезією? У чому головна думка?

- Що відчуває автор, згадуючи стежину свого життя?

- Який настрій охопив вас під час читання твору?

- У якому настрої перебуває ліричний герой?

Аналіз вірша (запишіть у зошити).

Тема: розповідь ліричного героя про рідні краї.

Ідея: рідні місця мають велике значення в житті кожної людини.

Головна думка: кожна людина, що покинула батьківський дім, ніколи не зможе забути шлях, що веде до нього.
Рід: лірика

Вид: громадянська

Жанр: вірш

Основна думка: стежина у рідному краю, яка веде до батьківської рідної хати – це найдорожче, що повинна людина пам’ятати усе своє життя. Де зробив перші кроки і вирушив у далеку дорогу життя.

Композиція твору: Твір складається з чотирьох куплетів по 4 рядки. Кожен рядок таку глибоку думку несе, окрилює душу.

Внутрішній монолог ліричного героя спонукає на глибокі роздуми.

Роздуми про що? (Про рідну домівку, стежину у рідному краї, любов, чуйність, щирість, до місця, де народився, зробив перші кроки.

Художні засоби пісні (вірша): Епітети: «ревний біль і ревний жаль», "єдина стежина", "круглі соняхи", Повтори: «мита-перемита», «ревний, ревний», дощами… дощами», Метафори: «живе у серці», «обрій землю обніма», «стежина пішла», Звертання: моя стежино, моя надієчко,  Риторичні запитання: Де ти, моя єдина? Уособлення: обрій землю обніма, стежина пішла/не повертає/стеле.