08.05.2020. Тема. А. Малишко. Художні засоби
донесення до читача ідей патріотизму, гуманізму, історичної пам’яті.
— Поезія А. Малишка „Чому, сказати, й сам
не знаю...” живе в народі також як пісня під назвою „Стежина” (музика П.
Майбороди). Усі сходяться на тому, що це — перлина української літератури,
шедевр поета-патріота. Догорало чисте багаття його життя. Фізичні сили покидали
Малишка, а розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова. Поезія створена 8 лютого 1970 року — за вісім днів
до кончини поета. Це останній відомий твір Андрія Малишка, його лебедина пісня. Спочатку твір назви не мав, і його називали за першим рядком. Пісня ж
мусила мати конкретну назву. Так і з’явилася „Стежина”
Особливості назви
пісні.
У цьому творі Малишко вдається до використання народнопісенного образу
стежки як символу життя людини. У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою
вона буде й де проляже.
Ні кінця ні краю немає
стежині людського життя, бо одні покоління приходять на зміну іншим, але
незмінним залишається почуття вдячності рідному дому, отчому порогу. Ліричний
герой цієї пісні розмірковує над людським життям, його духовними цінностями,
під певні підсумки, бо нема вже вороття до днів юності. Неперевершена краса
природи і повінь людських почуттів, освячених коханням, ліричні спогади про
батьківський дім і філософічні міркування про сенс людського життя — така
тематика пісні А. Малишка. Її образність — у простоті й довершеності.
Внутрішній світ ліричного героя розкривається через окремі пейзажні деталі
(стежина „дощами мита-перемита, дощами знесена у даль”).
У вірші змальовано
персоніфікований образ стежини. Образ, який несе на собі основне смислове
навантаження твору, наскрізний: про нього йдеться в кожній строфі.
Стежина життя ...Якою
вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?.. Одним одна.
Єдина. Найдорожча. Поет не закликає кидатися в далекі світи у погоні за
приморським щастям, щоб потім каятися, шкодувати, марити в снах і наяву за
батьківським порогом і стежиною — тією, що в'юниться „між круглих соняхів” і
веде на батьківщину.
— Доберіть синонімічний ряд до слова
«стежина» (письмово)
— Проаналізуйте художні засоби такої строфи:
На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обійма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
Та й повороту теж нема.
Стежина життя... Це по ній кожен
має пройти гідно. Та якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в
ріднім краю?.. Одним одна... Єдина... Найдорожча... Поет не закликає кидатися в
далекі світи у погоні за примарним щастям, щоб потім каятися, шкодувати, марити
у снах і наяву за батьківським порогом і стежиною, «дощами митою, перемитою, —
тією, що в'юниться між круглих соняхів» і веде на батьківщину...
А зараз прослухайте цей шедевр П. Майбороди і А. Малишка у виконанні Д.
Гнатюка за посиланням:
Вивчіть одну з поезій А. Малишка напам'ять.
Немає коментарів:
Дописати коментар