7 клас. Українська література

06.05.2020. Тема. Малишко. «Чому, сказати, й сам не знаю…». Патріотичні почуття, найвищі духовні цінності в них. Виразне читання поезії.

Вікторина  «А.Малишко» .

Відповіді сфотографуйте та надішліть на електронну адресу (antoninalasenko32@gmail.com)

1.     Назва села, де народився поет.

2.     Якою дитиною був Андрій в сім’ї?

3.     Хто з відомих письменників опікувався Андрієм?

4.     Скільки збірок видав за своє життя?

5.     Яким номіналом було випущено монету в 2003 році, присвячену поетові?

6.     Був лауреатом Шевченківської премії за збірку…

7.     Скільки пісень написав А.Малишко?

8.     Коли було написано вірш «Пісня про рушник»?

9.     Скількома мовами перекладено цю пісню?

10.                       В якій збірці розміщена «Пісня про рушник»?

11.                       Дата смерті поета.

12.                       Місце поховання поета.

А.Малишко співпрацював з багатьма композиторами – це Левко Ревуцький, Олександр Білаш, Андрій Штогаренко,  але особливо плідно, починаючи з 1949 року, - з композитором Платоном Майбородою (понад 30 пісень). Сьогодні на музику покладено понад сто віршів поета.

За вісім днів до смерті, 8 лютого 1970 року, Андрій Малишко створив останній із віршів «Чому, сказати, й сам не знаю…». Ним автор прощався з Україною і всім для нього найдорожчим. А музику до цього твору теж написав П.Майборода.

Поезія А.Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…» живе в народі також як пісня під назвою «Стежина». Усі сходяться на тому, що це – перлина української літератури, шедевр поета-патріота.

Виразно прочитайте поезію «Стежина».

Усно дайте відповіді на питання.

- Яка тема твору?

- Як ви надаєте, що прагнув донести до читачів автор своєю поезією? У чому головна думка?

- Що відчуває автор, згадуючи стежину свого життя?

- Який настрій охопив вас під час читання твору?

- У якому настрої перебуває ліричний герой?

Аналіз вірша (запишіть у зошити).

Тема: розповідь ліричного героя про рідні краї.

Ідея: рідні місця мають велике значення в житті кожної людини.

Головна думка: кожна людина, що покинула батьківський дім, ніколи не зможе забути шлях, що веде до нього.
Рід: лірика

Вид: громадянська

Жанр: вірш

Основна думка: стежина у рідному краю, яка веде до батьківської рідної хати – це найдорожче, що повинна людина пам’ятати усе своє життя. Де зробив перші кроки і вирушив у далеку дорогу життя.

Композиція твору: Твір складається з чотирьох куплетів по 4 рядки. Кожен рядок таку глибоку думку несе, окрилює душу.

Внутрішній монолог ліричного героя спонукає на глибокі роздуми.

Роздуми про що? (Про рідну домівку, стежину у рідному краї, любов, чуйність, щирість, до місця, де народився, зробив перші кроки.

Художні засоби пісні (вірша): Епітети: «ревний біль і ревний жаль», "єдина стежина", "круглі соняхи", Повтори: «мита-перемита», «ревний, ревний», дощами… дощами», Метафори: «живе у серці», «обрій землю обніма», «стежина пішла», Звертання: моя стежино, моя надієчко,  Риторичні запитання: Де ти, моя єдина? Уособлення: обрій землю обніма, стежина пішла/не повертає/стеле.