8 клас. Українська література

  22.03.2022. Тема. Олександр Довженко. «Ніч перед боєм».  Образи діда Платона і діда Савки. Їхній моральний урок для солдатів.

 Дослідники творчості О. Довженка відзначають глибоку народність ного творів, що полягає, серед інших засобів, у використанні фольклорних прийомів.

Шановні восьмикласники!

Пригадайте зміст оповідання «Ніч перед боєм».

Поміркуйте!

На кого з фольклорних героїв схожий капітан Колодуб? Які народнопоетичні засоби допомагають письменникові створити героїчний образ капітана Колодуба?

— Яку роль відіграє портретна деталь у змалюванні героя Колодуба («на вид ви такий, пробачте, і маленькі і не дуже неначебто й здорові». ?

— Хто допоміг колгоспному садівникові Колодубу стати непоборним захисником Вітчизни, хто «перевернув йому всю душу».

— Схарактеризуйте епізодичні образи оповідання — дідів Платона і Савку. Що робить їх мудрими й красивими? Чому їх названо «добрими річними духами».

— Яку роль відіграє в оповіданні пейзаж?

— Який найцінніших урок подає капітан Колодуб молодим бійцям, своїм товаришам?

✵ Бачачи всенародне горе під час великої та жорстокої війни, Олександр Довженко замислювався над тим, як же можна використати свою зброю — слово, щоб допомогти своєму народові вистояти, вижити, перемогти ворога.

Подвиги на фронті, реальні трагічні факти, події в тилу ворога одразу ж ставали для О. Довженка предметом глибокого осмислення, аналізу, узагальнення. Так народилась ідея оповідання «Ніч перед боєм», в основу якого ліг реальний епізод. Два діди — Платон і Савка — ціною свого життя топлять у Десні човен із гітлерівцями. Сюжети творів воєнної тематики письменник будує на трагедійних конфліктах, гостродраматичних відносинах, у яких характери розкриваються глибинно та несподівано.

«Ніч перед боєм». — це розповідь про дідів, з якими зустрічався сам автор. І з його згоди вперше твір було надруковано як нарис, як документ. Слово «оповідання». з’явилося в пізніших передруках.

«Черпаючи сюжети творів з життя, — говорить дослідниця творчості митця О. Поляруш, — Довженко засвідчив вірність своїй специфіці художніх узагальнень — образи простих бійців, жінок, дідів виростали у казкових велетнів, дивували силою волі. Цьому до певної міри сприяло творче використання народного художнього мислення. Довженко звертався до гіперболи, метафори, часом до символу, різкого контрасту, народних уявлень про прекрасне й потворне».

Довженко творить образи, ідучи саме від уявлень трудівників про ідеал героя, втілений у фольклорі. Тому й нагадують вони окремими рисами героїв дум, билин, вражають казковістю. У створенні національного колориту, розкритті народної душі, у втіленні авторського задуму творення образів велику роль відіграє народний гумор, звичаї, деталі побуту (згадайте передсмертний ритуал дідів у творі «Ніч перед боєм»..

«Усі героїчні постаті його творів — монументальні, масштабні, постають у романтичному плані. Це люди виняткової стійкості, сили волі.

Капітан Петро Колодуб напередодні великого бою розкриває на прохання молодих танкістів свій «внутрішній секрет», як «людини безстрашної і невтомної». У його спогадах постають перші місяці війни, коли йому довелося познайомитися з дідом Платоном Півтораком, який разом зі своїм товаришем — дідом Савкою — на човні переправляв військових через Десну. Це він, дід Платон, запалив у серці Колодуба вогонь ненависті до фашистів, став для нього «грізним голосом нашого мужнього народу». Особливо запам’яталися капітану прощальні слова діда, звернені до пригнічених відступом солдатів: «Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино». Наприкінці оповідання капітан Колодуб зізнається: «Зараз я Герой Радянського Союзу. Багато я знищив ворога, що й говорить! Але, де б я не був, як би не гули навколо мене ворожі вихори, їм ніколи вже не затушить того вогню, що викресав з мене колись у човні дід Платон…».

Глибокі знання письменника про життя народу, його звичаї та обряди, що черпалися зі скарбниці народної поезії, допомогли митцеві створити яскраві образи старих людей, які посідають у його творах особливе місце. І перше свідчення тому — портретні характеристики: «Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу- угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак».

Красивим і суворим малює автор і діда Платона: «Він стояв на кормі з веслом, суворий і красивий, і дивився вперед поверх нас».

Мова персонажів насичена просторічними й пісенними елементами, народними є й прийоми сатири: висміюючи боягузів і панікерів, діди використовують форму удаваного нерозуміння («Щось ви, хлопці, не той, не як його, не туди неначе йдете»., властиву народній мові зневажливу форму середнього роду, розповідь про відсутніх для висміювання присутніх («… одно, чорти його батька бери нехай, вроді отого, що коло тебе в очках сидить, теж у новому ремінні, та ще револьвер винято та кричить — вези, каже, мерщій, куркуль!».. Це сприяє увиразненню загального, типового в характерах героїв оповідання.

В О.Довженка кожне речення у тексті має «неповторну інтонацію і належну висоту звучання». (П. Мовчан)

Дослідниця творчості О. Довженка Ю. Кочерган вважає: «Навіть епізодичні герої письменника володіють глибокою духовною силою, що робить їх незабутніми. Ця якість таланту Довженка близька пафосу Сент-Екзюпері, для якого бути людиною означало нести відповідальність за все на світі».