9 клас. Українська література

 25.03.2022.  Антоніна Миколаївна запрошує вас на урок української   літератури ( Zoom)

Час: 25 березня 2022 08:00 АM Київ

Приєднатися до конференції

https://us05web.zoom.us/j/7224146682

Ідентифікатор конференції: 722 414 6682

Код доступу: 1409

Т.Г.Шевченко. Поема («комедія») «Сон» («У всякого своя доля…») і тогочасна суспільно-політична дійсність. Композиційний прийом «сну», його роль для розширення можливостей поетичного зображення                               ТЛ: гротеск, контраст, умовність.   

Перегляньте відео за посиланням!

https://www.youtube.com/watch?v=ZrYjk28MU68&t=15s

Композиція поеми «Сон» дуже своєрідна.

Розповідь про побачене й почуте перемежовується з ліричними відступами та замальовками природи. У ліричних відступах поет висловлює свої почуття і роздуми, піддає висміюванню

самодержця та його оточення. Обрана казкова форма дає можливість авторові зобразити різні місцевості безкрайньої імперії, показати тогочасну дійсність у багатьох її проявах, «зазирнути» в історичне минуле. Поема складається з кількох картин, що змальовують життя

в селах України, життя каторжників у Сибіру і Петербурзі.

Орієнтовно можна розмежувати в поемі такі її частини:

- пролог;

- покріпачена Україна;

- сибірські нетрії;

- самодержавний Петербург;

- прийом у царських палатах;

- видіння над Невою;

- вранішня столиця;

- другий прийом у палатах.

Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки. Проте як автор твору Шевченко виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про «напричуд дивний» сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися.

Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні.

Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба.

Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду.

Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу.

Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».