8 клас. Українська література

 24.05.2022.  Антоніна Миколаївна запрошує вас на урок української   літератури ( Zoom)

Час: 24 травня 2022 12:45 АM Київ

Приєднатися до конференції

https://us05web.zoom.us/j/7224146682

Ідентифікатор конференції: 722 414 6682

Код доступу: 1409

Тема. Бесіда про твори, які вивчалися впродовж року й викликали найбільшу зацікавленість.

Пригадайте твори, які вивчалися впродовж року !

Вікторина «З якого твору  цитата? Хто автор?»

1.     З багатого хоч я й візьму — Убогому даю.

Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю.

2. Годі тобі, пане-брате, Ґринджоли малювати,

Бери шаблю гостру, довгу Та йди воювати!

3. Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати, І спати на волі — І заснути на вік-віки, І сліду не кинуть Ніякого, однаково.

4.   Гей, ви, козаки, ви, бідні невольники! А ще добре дбайте,

В города християнськії утікайте, Тільки города Богуслава не минайте!

5. Не прийнялись три ясени, Тополя всихала, Повсихали три явори, Калина зав'яла.

Не вертаються три брати. Плаче стара мати, Плаче жінка з діточками В нетопленій хаті.

6. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі.

7. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніше, ніш зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне.

8. Пройдуть літа, загояться рани, приорються ворожі кладовища, забудуться пожарища і многі події поплутаються в сивих головах од частих спогадів і перетворяться уже в оповідання, але одне зостанеться незмінно вірним і незабутнім — високе і благородне почуття товариства і братства всіх юнаків, що розбили і стерли з лиця землі фашистське божевілля. 

9. Мав од дикого звіра, тікало од пана і панщини все, що не запліс-ніло в неволі, не втратило ще живої душі, тікало, щоб здобути собі те, за що предки виймали шаблі з піхов або ставали до бою з кіллями та вилами».

10. Товар нравиться — візьміть, не нравиться — не беріть. Ми не нужаємся в покупателях: ми їх розпустили і розпускаємо, може, міліон, і всі благо дарять... Ви знаєте, теперечки етіх дєнєг скрізь доволі, може, і у вас у кишені єсть такі самі.

11. ...Бо кажуть дитино. Що мова наша — солов'їна Гарно кажуть Але затям собі Що колись Можуть настати і такі часи Коли нашої мови Не буде пам'ятати Навіть найменший Соловейко.  

12. Бiлий кiнь з несподiванки високо пiдкидає заднi ноги, спотикається на рiвному мiсцi i, полонений страхом, що виринає з глибини тiла та пирскає холодним потом, забуває всi недавнi думки, кидається в гущу, в гарячi кiнськi тiла — гнiдi, воронi, перистi.

Відповіді надішліть на електронну адресу (antoninalasenko32@gmail.com)