Несвитайло Артем

 

Двадцять перше березня

Контрольний переказ

Климко

...Климко підкинув у багаття картоплиння, роздмухав

жарок і довго одігрівав ступні, час від часу дотуляючи їх

просто до полум’я. Потім узяв палицю, котрою

розворушував багаття, і пішов по картоплищу, розкопуючи

нею лунку за лункою.

При самій межі знайшов кілька невиконаних, притоптаних

дитячими ногами кущів.

До обіду Климко накопав п’ятдесят сім картоплин —

великих, менших і зовсім дрібних. Дванадцять,

найдрібніших, він спік, їв помаленьку, вмочуючи в

коробочку з сіллю

На дорогу він ще раз добре одігрів ноги, закинув на плечі

торбину з картоплею і рушив далі через вибалок: може, де

вода трапиться. По дну вибалка справді біг струмок, мив

боки тому камінню, полоскав зеленіючу травицю. Климко

став навколішки, припав до води — холодна та добра! — тоді

вмився і втерся галстуком од матроски. А вгорі над

струмком дрімала жовто-зелена тиша осені й наче уві сні

ронила листя. Було так м’яко і затишно в цьому вибалку над

співаючою поміж камінням водою, що Климко не одразу

підвівся з колін, а стояв, і стояв...