Тема. Участь українських письменників у Другій світовій війні. О. Довженко. Відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно. «Україна в огні»
Вступне слово вчителя
Олександр Довженко режисер, сценарист, автор розповідей і повістей. Народився в селі Сосниці Чернігівської губернії на Україні. Закінчив Глухівський вчительський інститут (1914). Учився в Київському університеті і Комерційному інституті в Києві. Викладав фізику, природознавство і гімнастику в гімназії (1914-1917). У 1920-1921 брав участь у створенні Київського відділу народного утворення, у 1921-1923 — на дипломатичній службі в Польщі і Німеччині. Вчився живопису в Мюнхені й у Берлінському художньому училищі. У 1923-1926 — художник-ілюстратор газети «Вісти ВУЦВК» у Харкові. З 1926 — режисер-постановник на кіностудіях Одеси, Києва, Москви. У 1949-1951 і 1955-1956 — викладач ВГИКА. Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1940). Народний артист РСФСР (1950). Лауреат Ленінської премії (1959 — посмертно за літературний сценарій «Поема про море»). У 1957 Київській кіностудії художніх фільмів привласнене ім'я А. П. Довженко. У 1972 затверджена Золота медаль імені А. П.Довженко «За кращий військово-патріотичний фільм».
«Україна в огні» — чесна, неприхована правда про перший період війни. Через шевченківську перейнятість автора всенародною трагедією, я, не вагаючись, ставлю її на перше місце з-поміж творів, написаних на цю тему в той час. За широтою охоплення матеріалу, глибиною і правдивістю зображення, за справді-таки шекспірівськими колізіями цей твір не має собі рівного. Чого варта лише доля однієї з героїнь Христі Хуторної, в образі якої проглядається значно більше, ніж доля однієї людини.
«Уважний читач творів «Україна в огні» та «Щоденник» не зможе не помітити, що значна частина щоденникових записів мають державне значення». Так оцінював один із найвизначніших творів О. Довженка «Україна в огні» та його щоденник літературознавець і письменник О. Підсуха.
Історія написання кіноповісті «Україна в огні» та її подальша доля
Кіноповість «Україна в огні» була написана О. П. Довженком швидко, так само швидко знято й фільм. Замість визнання і вдячності кінофільм і повість були осуджені й заборонені. Фільм взагалі не вийшов на екрани (досі єдиний примірник його зберігається в архівах московського держфільмофонду), а повість уперше опублікована вже після смерті письменника.
Майже за всі фільми кінорежисера критикували. Але такого терору, такої тотальної наруги, як за «Україну з огні», він ще не зазнавав. Досить сказати, що для розгляду кіноповісті 31 січня 1944 року було скликано спеціальне засідання політбюро ВКП(б), на якому і розпинали Довженка. Його звинувачували у всіх смертних гріхах, а передусім — в ревізії ленінізму та критиці політики компартії. «Україну в огні» назвали ревізіоністським, націоналістичним, антирадянським твором, виявом вузької національної обмеженості автора, який насправді сказав гірку правду і про колгоспну систему, і про Червону Армію, і про партноменклатуру, командний склад органів прокуратури, КДБ, УВС.
У своєму творі Довженко таврував колгоспний лад передусім не за те, що через нього багатого колись українського хлібороба доведено до крайньої межі зубожіння і безправ’я, а за те, що збив у людях гідність і почуття національної гордості. У доповіді Сталіна це названо «нахабним глумлінням з правди», а самого Довженка — «куркульським підголоском і відвертим націоналістом». На завершення генсек зажадав, аби від автора цього твору «залишилося тільки мокре місце».
Довженко не став на коліна, не благав прощення в Сталіна ні на тому засіданні-судилищі, ні пізніше. У своєму зверненні до нього письменник говорив: «Товаришу Сталін, коли б ви були навіть богом, я й тоді не повірив би вам, що я націоналіст, якого треба плямувати і треба тримати в чорному тілі. Невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм, у невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?»
У своєму «Щоденнику» О. Довженко пише: «Моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постанови. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика. Блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань бояться, щоб не збаламутив я народ своїми критичними висловлюваннями…»
Один із найправдивіших творів про Другу світову війну — Довженкова кіноповість «Україна в огні» — не втрачає свого значення і нині. Насамперед — через вражаючу правду життя і віру в безсмертя народу, в його світле майбутнє.
Здається, вже розібралися з поняттям «націоналізм», що дослівно означає любов до свого народу, і в нашому парламенті спокійно співпрацює з іншими партія з такою назвою. Але час від часу все ж можна почути від опонента це слово, як і раніше, в лайливому, образливому значенні. Або почуєш ностальгійні спогади про героїчне, але прекрасне минуле, в якому все було добре і справедливе, а під час війни — лише героїчно-піднесене. Тож таким людям слід би почитати ще раз Довженкову «Україну в огні».
Робота зі словником літературознавчих термінів.
Кіноповість — повість, написана з урахуванням специфіки кіно як сценарій кінофільму. Діалоги й монологи в ній поєднуються з поетичною розповіддю (ліричними відступами); відбувається вільне переміщення в просторі й часі. Від кіносценарію в ній — фрагментарність, монтажна композиція (нагадує окремі кадри), лаконізм дієслів, динамізм сюжету. Від повісті — епічний принцип зображення життя, метафоричність, авторські відступи, яскраві пейзажні картини. Важливу роль відіграє оповідач, у вуста якого автор вкладає своє бачення життя, проблем, а також ліричні, філософські чи публіцистичні відступи, що є тим листком, котрий поєднує окремі епізоди-кадри.
Публіцистичність — риса, притаманна публіцистиці — особливому роду літератури та журналістики, що звернений до найактуальніших проблем, вирішення яких має велике значення для суспільства.
Проаналізуйте кіноповість «Україна в огні» за планом
1. Страждання українського народу під час війни, причини зрадництва.
2. Засудження більшовицької концепції класової боротьби (прокурор Лиманчук)..
3. Безсмертя українського народу — в традиціях роду, його міцності (родина Запорожців). 4. Жіночі персонажі кіноповісті як втілення загального образу багатостраждальної та прекрасної України.
Проблемні запитання.
— У чому, на ваш погляд, символічність образів Лавріна, Тетяни, Олесі Запорожців?
— Які почуття викликав у вас образ Христі? Чи вважаєте ви її вчинок за злочин, який треба покарати?
— Як ви ставитеся до вчинку Олесі?
— Які міркування викликали у вас висловлювання німецьких офіцерів-окупантів про український народ?
— «Перед їх духовним зором виникла раптом вся Вкраїна в огні, у множестві страждань і тяжких протирічивих стиків»,— пише О. Довженко. Про які «стики», на ваш погляд, ідеться?
— У чому оригінальність жанрової форми «України в огні»?
— Про які дві перемоги говорив бійцям Василь Кравчина, і як ви до цього ставитеся?
— У кіноповісті відчувається, що Олеся — улюблена героїня автора. Чому ж він, на ваш погляд, не показує її в активній боротьбі з ворогом, у якихось героїчних вчинках?
— Як письменник реалізує ідею безсмертя народу, показує дружбу народів у спільній боротьбі?
— Кіноповість «Україна в огні» — трагедійний твір. Чи є в ньому мотиви надії, оптимізму, і в чому вони?
Проблемне завдання.
Прокоментуйте цитату з твору: «В цій війні не буде переможців і переможених, а будуть загинулі і вцілілі».
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Знати зміст кіноповісті «Україна в огні», вміти її аналізувати, характеризувати образи. прочитати кіноповість «Зачарована десна». Підготувати повідомлення «Участь українських письменників у Другій світовій війні».
Немає коментарів:
Дописати коментар